Вихідна допомога при звільненні

У сьогоднішніх реаліях звільнення не за власним бажанням стає буденністю, тож для захисту працівника у разі втрати місця роботи функціонує такий інструмент як вихідна допомога. Вихідна допомога — це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами.

Підстави та розмір виплати вихідної допомоги визначені у статті 44 КЗпП.  

Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку у разі:

–  відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці ( пункт 6 статті 36 КЗпП);

– у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників,  виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 1 статті 40 КЗпП)

– (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу) (пункт 6 статті 40 КЗпП), 

(у разі неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій) КЗпП України, (пункт 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП).

У розмірі двох мінімальних заробітних плат: 

– у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 КЗпП).

У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку:

–   внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39 КЗпП).

У розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток:

– у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП (припинення повноважень посадових осіб).